ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЮЛЕТЕНЬ №3
Інформаційний бюлетень села Лебедин
№3, лютий 2017 р.
РЕПРЕСІЇ В ЛЕБЕДИНІ
Жага помсти охопила сільського голову Рудаса О.П. Як це посміли його критикувати? І хто? Якась там купка «невдоволених» депутатів! Що за неподобство!!! Як добре було раніше! Та ніхто з депутатів ніколи навіть не придумав би не проголосувати на сесії за пропозицію голови, всі дружненько руки підняли, з усім погодились, за 30-40 хвилин сесію провели і розбіглись. І можна було не перейматись, що хтось поставить під сумнів рішення голови. А нинішні депутати задають такі зухвалі запитання: «Покажіть кошторис на заміну вікон у сільському клубі», «Куди витрачені близько двох мільйонів гривень, призначених на ремонт будинку культури», «Дайте матеріали про рух коштівпо сільській раді за 2016 рік», «Скільки коштує ямковий ремонт дороги і хто його буде виконувати?» і т.п. А крім того депутати подають письмові запити з різних незручних питань, на які голова зобов’язаний давати відповідь. Але яку ж відповідь придумати цим депутатам, коли її насправді немає, бо ж голова не сподівався на таку їхню «наглість»: крав собі спокійненько, а тут - на тобі!Роками вторований шлях розкусили!
Ясна річ, всі ці події сільському голові не до шмиґи. І він перейшов до активних дій! Репресії! Ну, а що ж іще можна придумати проти неугодних?! (У своєму кабінеті голова так і сказав цим депутатам «Я об’являю вам войну!» (дослівно).
Першими під репресії потрапили «бюджетники» («слабка ланка») – директори шкіл Осаула С.О. і Осаула Л.І.: скарга у відділ освіти про те, що Лебедин страшно потерпає від їхньої активності - сайт підпільний створили, несанкціоновані відеозйомки на сесіях влаштовують, організували козацтво, тож проведіть перевірку у школах! Осаулу С.О. голова ще відзначив скаргами у райдержадміністрацію, районну раду і районний відділ поліції, щоб на сесії сільської ради не ходив, хай собі на районній сесії виступає!
Наступні жертви репресій: Сидоренко Р.О. – скарга на діяльність його фірми у обласну прокуратуру та податкову інспекцію; Петровський Руслан М. і Петровський Роман М. (учасник АТО) – вимога забрати з сільського будинку культури спортивне обладнання, скарги у земельний відділ про «несплату податків»; скарга на Шевчика О.В. у районну прокуратуру про його «недобропорядну» поведінку; а на днях пан голова «з вишуканою галантністю та квітчастою мовою» наводив порядок в магазині Сидоренко Т.І. щодо «замаху на державну владу» (це він себе возніс до таких висот), бо до нього поступила інформація, що саме звідси хтось виніс «Інформаційний бюлетень Лебединської громади», в якому містяться факти про його бездіяльність у питанні створення Лебединської об’єднаної територіальної громади та бюджетні «викрутаси». Що ще чекати від «маленького Сталіна»? Мабуть криміналу! Хоча такі прояви вже прослідковувались: у одного з «неугодних» - громадянина С.- пробивали колеса його авто – двічі, про що він робив заяви у районний відділ поліції…
А ще Олексій Петрович, чи то пан Василь Дрозденко, кинув у районну газету «Шполянськівісті» статтю про те, як «невдоволені» депутати на чолі з Осаулою С.О. заледве не зірвалибюджетнусесію в Лебедині, вимагалипобудувати в селісучасну школу і створитикомунальнегосподарство. Яке неподобство: школу та ще йсучасну, комунальнегосподарство?! А як же тодікоштисховати, які так добре капали всіці роки?! Ось такийзлочин на сесії вчинили «невдоволені» депутати! І ось такузамовнустаттю «Шполянськівісті» надрукуваливідДрозденка, а коли ці «невдоволені» депутати подали в редакціюгазетивідповідь на статтюДрозденкапідсвоїмипрізвищами, то панВікторуквідмовивсяїїприйняти до друку! Цікаво, правда! Дрозденові можна друкуватись, а депутатам зась!
Якщо хтось з лебединців сьогодні виявить ревне бажання зустрітися з сільським головою, то ця справа марна. Олексій Петрович не завдає собі клопоту щоденним відвідуванням свого робочого кабінету (хоча заробітну плату 6900 грн. і 180 л бензину на місяць одержує справно). Раптом ще хтось прийде з дошкульними питаннями про об’єднану громаду, або депутати чергові запити принесуть. А звичні методи впливу на оточуючих – крик, нецензурна лайка – сьогодні вже не проходять. Тому краще, нехай відвідувачі зустрінуться з секретарем сільської ради – теж Рудас, тільки Надією Анатоліївною. Вона, як та шия: куди поверне, туди й голова повернеться. Орієнтується у всіх подіях, що відбуваються і не відбуваються (а хотілося б) у селі. А якщо не відбуваються, то слід направити події у «правильне русло», щоб усе йшло по плану. А ще дбайливо втілює в життя принцип: «Зв’язки – це все, а винен чи невинен – питання суто академічне».
Коли людина звикає до влади чи в сім’ї, чи в селі, чи в державі, то відчуття важливості своєї персони, безкарність призводять до втрати реальності. І залишається головне прагнення -збагатитися всіма можливими способами.
Про об’єднану громаду
Давайте назвемо ті місця в нашому селі, куди б ви хотіли вийти прогулятись, пройтись красивими доріжками, відпочити, можливо разом з дітьми біля дитячої гірки та гойдалок чи з друзями посидіти на лавочці, полюбуватись гарними квітами, парком, приємними краєвидами. Чи, може, ми маємо свою пекарню, маленьку пивоварню, переробку чи заморозку ягід, фруктів? А маємо де пошити чи відремонтувати одяг, взуття, полагодити побутові прилади? Де може молодь (і не тільки) зайнятись спортом, попрацювати на тренажерах, пограти у волейбол чи теніс, а не тільки відвідувати «питейні» заклади? Є у нас музична, спортивна, художня школа дітей? А є у нас робочі місця для наших жителів? А як ви думаєте хто подбає, щоб все це у нас було? Ні президент, ні губернатор, ні голова райдержадміністрації для Лебедина цього не зроблять, якщо цього не захочуть самі лебединці! Звичайно, все це потребує коштів, але ще й бажання і можливостей! І все це ми зможемо зробити, коли створимо Лебединську об’єднану територіальну громаду. Не Шполянську, бо на всі ці приваби Шпола запросить до себе, а не розкошелиться на те, щоб Лебедин розвивався. Лебедин буде цікавий лише лебединцям і ми повинні це розуміти і не допустити його перетворення на кріпацький хутір! Тому всі ми маємо боротися за створення Лебединської об’єднаної громади, не бути байдужими до процесу її створення, сидячи вдома і нічим не цікавлячись! А часу залишається мало і не хотілося б, щоб ми його прогавили, бо наші діти й онуки нам цього не пробачать.
Ініціативна група по створенню Лебединської ОТГ.
