ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЮЛЕТЕНЬ № 5

 

Моя відповідь «депутатам і жителям села», які видали бюллетень про підпільний сайт.

Шановні лебединці! Прийшов час розповісти вам як було насправді з відкриттям сайту сільської ради, який чомусь названо у «Зверненні до жителів с. Лебедин» підпільним.

На серпневій сесії 2016 р. група депутатів запропонувала згідно вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», відкрити veb-сайт ради і розставити по селу інформаційні щити, де б розміщувалася інформація про роботу ради. Відео з сесій ради і  прийняті рішення та результати голосувань пропонувалось негайно розміщувати на цих ресурсах. Так, як про інформаційні щити в Законі не йдеться, голова цю ідею легко ігнорував, щоб ви лишнього не знали. А от сайт законом передбачено і його робота дуже ускладнить корупційні дії, голова згідно закону повинен був виконати рішення ради від 24.12.2016 р., проголосоване більшістю депутатів. І він поступив геніально: рішення не виконав (у протокол сесії секретар його не записала), торпедував його фінансування в розмірі всього 1500 гривень і розпочав кампанію з дискредитації сайту. Тоді частина депутатів і небайдужих громадян зібрали цю суму і відкрили сайт, не чекаючи фінансування, і розпочали викладати відео сесій, з яких видно як і за які гроші проводяться ремонти вулиць, закладів культури і скільки втрачає бюджет від енергійних дій голови по благоустрою села, яким він так вихваляється, а суми, витрачені на цей «благоустрій» (за які ще можна багато що зробити, якщо б мати трохи совісті), він не називає. Як не називає і те, як він фальшує протоколи в потрібну йому сторону.

У «Зверненні до жителів с. Лебедин» йде мова про те, що деякі депутати сільської ради відкрили підпільний сайт. Я хотів би запитати «депутатів і жителів села», а у мене є підозра, що «депутати і жителі села» - це ще один псевдонім сільського голови Рудаса О.П, чому, коли вони все це пишуть, то не посилаються на закон, а просто стверджують голослівно. Та, мабуть, тому, що закон пише інше! Щоб спростувати цю ахінею, процитую Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» ст.26, п.1, підпункт 8: «Виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються такі питання: заснування аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації відповідної ради, призначеня і звільнення їх керівників».

  А це значить, що тільки рада, а не сільський голова (який є посадовою особою) і не виконком, мають відкривати сайт і призначати або звільняти його керівників, як би їм того не хотілось. Все це вперто заперечується головою і ведеться спроба протягти рішення про створення сайту через виконком для узурпації влади над сайтом. Знову звернемось до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ст.51 п.5: «Очолює виконавчий комітет сільської… ради голова відповідної ради. У виконавчому комітеті сільської ради функції секретаря виконавчого комітету за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради». Таким чином, виконком Лебединської сільської ради очолює сільський голова Рудас О.П., а секретарем виконкому є секретар сільської ради Рудас Н.А., громадянська дружина голови, тобто подружжя Рудасів отримує всупереч Закону повну владу над сайтом (і не тільки).

Тепер давайте уявимо, що на цьому сайті будуть розміщувати? Я впевнений, що із себе вони зроблять святих, а своїх опонентів змішають з брудом та будуть оббріхувати не гірше Геббельса. Відразу хочу пояснити, що за Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» значить рада, бо хтось, можливо, думає,що це голова і виконком. Так от, Рада – це представницький орган місцевого самоврядування, який складається з депутатів, обраних громадою, рада наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення (ст.1). Відповідно, депутати на сесії ради мають виключне право заснувати veb-сайт та інші засоби масової інформації і призначати їх керівників. І ніхто: ні голова, ні виконком, ні будь-хто інший не має повноважень таке робити, тому veb-сайт і називається veb-сайтом ради, а не сайтом голови і виконкому.

Хочу також повідомити наступне. В Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» в ст. 42 пп.6, 7 записано, що сільський голова підзвітний і підконтрольний  раді, тобто депутатам та (за п. 12 цієї статті) забезпечує виконання рішень ради, так само і виконком (ст.51, пп.1,8). Так що, коли хтось думає і пише щось інше, то не плутайте грішне з праведним, а вивчайте Конституцію і Закони України, і знайте, що первинне, а що вторинне. Ще з радянських часів так повелось, що сільський голова  є цар і Бог на селі, а коли деякі люди так думають і зараз, то Рудас О.П. цим і користується.

Щоб переконатись,  де правда, а де вимисел, знайдіть Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (він є в мережі інтернет), перегляньте наведені мною статті і порівняйте з тим, що пишуть провладні «депутати і жителі села» і зрозумієте  хто вам бреше.

 Після того, як інформація, про яку я пишу, потрапила в мережу інтернет, в сільського голови Рудаса О.П. і секретаря сільської ради Рудас Н.А. розпочалась істерика: як посміли критикувати таку святу людину, яка п’ять разів обиралась на посаду голови (перебувала в КПРС, тоді в СДПУ(о), партії Регіонів, а зараз вишиванкою позиціонує себе щирим українцем)?

Так от, підемо далі. Коли ми з депутатами, яких Олексій Петрович називає «група невдоволених», взяли протокол сесії, на  якій приймалось рішення про створення  veb-сайту ради, то виявили, що в протоколі сесії запис про це рішення відсутній. А на останній сесії Надія Анатоліївна заявила, що ми про сайт тільки говорили, а рішення не приймали. Тому я та інші депутати висловили своє здивування і невдоволення: як можна так нахабно брехати в очі і фальшувати документи ради  як заманеться?! А сільський голова ніби нічого й не сталось «мудро» промовчав.

Хочу звернути увагу на те, що я і Сидоренко Р.О., Осаула С.О., Бондаренко О.Г.,  Осаула Л.І., Литвин Л.М., Петровський Р.М., вже наразились на спротив влади, нас обливали брудом, писали скарги в різні контролюючі організації, закривали роти і тому ми розпочали випуск інформаційного бюлетеня. Але іншого шляху, очевидно, не існує. Всі країни, в яких населення має гідний рівень життя, це пройшли і там люди не заграють з владою, а питають з неї. Доки ми з вами не будемо вимагати виконання букви закону отут на місці, де ми живемо, то ніхто за нас нічого не зробить.

В Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» йдеться про те, що місцеве самоврядування базується на принципах: 1. Народовладдя; 2. Законності; 3. Гласності. В Конституції України записано, що джерелом влади є народ. Тож давайте не шукати собі вождів і панів, а будьмо активними громадянами: приходьте на сесії сільської ради, засідання комісій, щоб контролювати, що і як робить влада в селі, тоді буде неможливо брехати і це право нам надає Закон.

І коли ми почнемо це разом робити, на засадах народовладдя, законності і гласності, лише тоді й  побачимо позитивні результати нашої діяльності.

 Задавайте депутатам конкретні питання: чому ціна ремонту така, а не отака, хто вибирає підрядника робіт і не вірте на слово, у вас є право вимагати документи і вникати в їх суть. Так, це не легко, але тоді ви зрозумієте, чому всі роботи  не проходять через систему «ПРОЗОРО» і чому  все виконує один підрядник.

Шановні лебединці! Щоб наше село Лебедин стало успішним і процвітаючим, щоб наші діти й онуки з радістю залишалися жити в ньому, були забезпечені роботою, і щоб усі ми з вами були впевнені в завтрашньому дні об’єднаймося разом в єдину громаду

 

З повагою до громади,  Олександр  Шевчик.

« повернутися до списку новин